Дозвольте висловити подяку від усього класу за ваш оптимізм, креативний підхід до навчання і працьовитість!
Сьогодні хочемо висловити вдячність не тільки за те, що ви були відмінними вчителями, а й за те, що ви стали нам друзями, наставниками і добрими порадниками. Так що там … Ви були практично членами наших сімей. Багато з нас з родичами спілкувалися рідше, ніж з викладачами. Бажаємо, щоб сьогодні був не останній раз, коли ми вас бачимо! Тому, ми не говоримо вам «Прощайте!», А скажімо всього лише – «До побачення!»
Хочемо сказати спасибі, що навчили нас не тільки знань, а й школі життя. Ми тепер вміємо радіти перемогам, визнавати поразки і вчитися на своїх помилках.
Перший вчитель … Скільки хвилювання і трепету чується в цих словах … Не встигли ми й оком змигнути, як наші боязкі першокласники стали більш впевненими другокласниці. Спасибі нашіймилою вчительці за те, що вона доклала всі свої сили для успішної адаптації малюків до школи. Ви, немов осяйний вогник, за яким летять наші пташенята у величезній і поки ще незнайомій Країні Знань. Бажаємо вам невичерпної енергії на роботі, миру і спокою в будинку, здоров’я рідним і близьким, фінансового добробуту! Спасибі, рідна наша!
Шановний перший учитель, сьогодні – в день випускного хочеться вам висловити нашу подяку за Вашу підтримку, турботу і терпіння. Ми бажаємо Вам залишатися таким же сильним, добрим, красивим, справедливим, винахідливим, цікавою людиною. Нехай з Вами завжди буде щастя, любов і успіх.
Спасибі Вам, прекрасний і добрий вчитель за Вашу працю і Ваші старання, за розуміння і доброту душі, за вірні знання і наполегливість, за теплі слова і мудрі поради, за прекрасний настрій і підтримку. Будьте щиро щасливі і здорові.
Дякуємо нашим вчителям за те, що призвели нас у доросле життя. Показали, як потрібно себе вести в складних ситуаціях, подарували нам цінні знання та показали, як ними скористатися.
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!
